Психологічні особливості саморегуляції осіб із проявами духовної кризи

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.17721/BPSY.2023.1(17).5

Ключові слова:

складові саморегуляції, особистість, духовність, криза, переживання

Анотація

В с т у п . Обґрунтовано, що дослідження проблеми ролі саморегуляції в переживані духовної кризи особистістю є запорукою гармонійного розвитку її потенційних можливостей в сучасних умовах.
М е т а  і  з а в д а н н я . Проаналізовано підходи до визначення змісту поняття саморегуляції, духовності, духовної кризи. Розглянуто основні складові саморегуляції, їх змістове наповнення. Проаналізовано розуміння духовності та типів і тенденцій духовної кризи українськими і закордонними авторами.
М е т о д и . Було досліджено особливості співвідношення складників і рівня саморегуляції з переживанням духовної кризи у 50 осіб віком від 24 до 68 років включно, із них 25 українців та 25 поляків. Для того щоб визначити особливості саморегуляції, було обрано методику "Стиль саморегуляції поведінки" В. І. Моросанової, що дозволяє виявити вираженість рівня саморегуляції та основних її складників: планування, моделювання, програмування тощо. Для дослідження проявів духовної кризи використовувалась методика "Діагностика духовної кризи" Л. В. Шутової та А. В. Лящук, у якій діагностувались показники прогресивної і регресивної тенденцій духовної криз, та екзистенційного вакууму.
Р е з у л ь т а т и . За результатами емпіричного дослідження виявлено домінування (64 %) середнього рівня саморегуляції та з'ясовано, що групі з низьким рівнем саморегуляції, за недостатньої сформованості складників моделювання і програмування, притаманна більша виразність переживання духовної кризи з переважанням прогресивної тенденції.
В и с н о в к и. Результати кореляційного аналізу засвідчили обернений зв'язок складників саморегуляції програмування та моделювання з особливостями переживання духовної кризи, зокрема екзистенційного вакууму. Сформульовано висновки стосовно вікових та національних особливостей саморегуляції особистості з проявами духовної кризи.

Посилання

Боришевський, М. Й. (2010) Дорога до себе. Від основ суб'єктності до вершин духовності. Академвидав.

Іваненко, Б. Б. (2020) Саморегуляція особистості. ФОП Ямчинський О. В.

Кириленко, Т. C. (2004) Пошук гармонії: емоційні переживання та стани особистості (вчинково-орієнтований підхід). ВПЦ "Київський університет".

Помиткін, Е. О. (2005) Психологія духовного розвитку особистості. Наш час.

Савчин, М. В. (2010) Духовний потенціал людини. Місто НВ.

Титаренко, Т. М. (1998) Психологія життєвої кризи. Агропромвидав України.

Щербакова, I. М. (2012) Використання психологічного потенціалу особистості у запобіганні деструктивних виходів з духовної кризи в умовах соціальних трансформацій. Вісник ОНУ імені І. І. Мечникова. Психологія, 17, 8(20), 668-675.

Bandura, A. (1997). Self-efficacy: the exercise of control. W. H. Freeman.

Emmons, R. A. (2005). Striving for the Sacred: Personal Goals, Life Meaning, and Religion. Journal of Social Issues, 61(4), 731-745.

Heszen-Niejodek, I., & Gruszczynska, E. (2004). Wymiar duchowy cztowieka, jego znaczenie w psychologii zdrowia i jego pomiar. Przeglqd Psychologiczny, 47(1), 15-31.

Pargament, K. I., Mahoney, A., Exline, J. J., Jones, J. (Eds.), & Shafranske, E. (2013). Envisioning an integrative paradigm for the psychology of religion and spirituality. In K. I. Pargament, J. J., Exline, & J. W. Jones (Eds.). APA hand¬book of psychology, religion, and spirituality (Vol. 1). American Psychological Association. https://doi.org/10.1037/14045-001

Westerink, H. (2012). Everyday Religion, Meaning, and the Conflicting Discourses of Secularity and Religion. In K. Appel, Chr. Danz, S. Rosenberger, R. Potz & A. Walser (Eds.). Religion in Europa heute. Sozialwissenschaftliche, rechtswissenschaftliche und hermeneutisch-religionsphilosophische Perspektiven. Vienna University Press

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-06-14

Як цитувати

Кириленко, Т., & Верпета, С. (2023). Психологічні особливості саморегуляції осіб із проявами духовної кризи. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Психологія, 1(17), 36–40. https://doi.org/10.17721/BPSY.2023.1(17).5