Систематизація та обґрунтування рекреаційних механізмів сміху в системі особистості
DOI:
https://doi.org/10.17721/BPSY.2024.1(19).3Ключові слова:
сміх, стрес, механізми сміху, посмішка, радість, вивільнення, відновленняАнотація
В с т у п . Представлено теоретико-методологічний аналіз підходів щодо рекреаційних механізмів сміху. Сміх розглянуто як індивідуальну психофізіологічну реакцію на певну непередбачувану ситуацію, що формується на основі емоційно забарвлених особистісних смислів та ціннісних уявлень, виражених у різних проявах радості.
М е т о д и . З огляду на багаторівневість феномену механізми його впливу на особистість проаналізовано в контексті філософського, теологічного, культурологічного, педагогічного, психофізіологічного та психологічного (соціального) підходів. Використано теоретичні методи дослідження: аналіз наукових джерел із теми дослідження, системний аналіз, синтез, узагальнення наукових підходів, класифікацію та конкретизацію механізмів сміху в системі особистості.
Р е з у л ь т а т и . У контексті відновлювальних механізмів сміху досліджено його зв'язок із безпосередньою грою та радістю, що виникає у процесі та супроводжується вивільненням, полегшенням, задоволенням, розслабленням, допомагає вийти за межі буденності. Розкрито, що сміх також є одним зі шляхів звільнення від страхів та душевного напруження. Також доведено, що сміх слугує певним збудником мозкової активності, активізує уяву та фантазію, тобто сприяє творчості.
Обґрунтовано, що сміх є необхідним елементом звільнення від напруження, має відновлювальну та регенераційну дію для фізичного та психоемоційного стану, діє на фізіологічному та гормональному рівнях, активізує лобову, моторну частки, стовбур та кору головного мозку, гіпокамп, таламус та лімбічну систему. Аргуметовано, що під час сміху реалізується спастичний ефект, він впливає на регуляцію дихання, об'єднує тілесне та розумове начало.
В и с н о в к и . Визначено, що сміх як важливий особистісний ресурс взаємодії з іншими людьми відіграє особливу роль у профілактиці та корекції небажаних стресових станів особистості. Виявлено, що це дуже допомагає людині адаптуватися до різних несподіваних ситуацій, адже сміх об'єднує людей, допомагає звільнитися від впливу страхів, тривог і сумнівів і дозволяє проявити справжні якості, закладені від народження, такі як любов, ясність сприйняття, співчуття, радість, ентузіазм, вдячність і мудрість. Сміх може допомогти прийняти правильні рішення та проявити доброту у своїх діях.
Посилання
Амонашвілі, Ш. (2007). Посмішко моя, де ти? Думки в учительській. Хмельницький: Подільський культурно-просвітительський центр ім. М. К. Реріха.
Гейзинга, Й. (1994). Homo Ludens. Досвід визначення ігрового елемента культури. Основи.
Голозубов, А. В. (2009). Теология смеха как феномен западной культуры. Эксклюзив.
Іванова, О. С. (2021). Особливості взаємозв'язку проявів стресу з психічними станами. Габітус: Психологія особистості, 27, 87–93. https://doi.org/10.32843/26635208.2021.27.14 Козинцев А. Г. (2008). Антропология смеха: на пути к синтезу. Збірник наукових праць з філософії та філології, 13, 286.
Лукіан. (2022). Правдива історія. Апріорі.
Сухомлинський, В. О. (1977b). Вибрані твори в п'яти томах: Т. 5. Статті. Радянська школа.
Сухомлинський, В. О. (1977а). Вибрані твори в п'яти томах: Т. 3. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Лист до сина. Радянська школа.
Чебикін, О. Я., Іванова, О. С. (2022). Сміхотерапія та можливості її використання в корекції посттравматичних стресових станів. Наука і освіта, 3, 73–84. https://scienceandeducation.pdpu.edu.ua/doc/2022/3_2022/13.pdf.
Attardo, S. (1997). The semantic foundations of cognitive theories of humor. Humor. International Journal of Humor Research, 10(4), 395–420.
Azim, E., Mobbs, Jo. B., Menon, V., & Reiss, A. L. (2005). Sex differences in brain activation elicited by humor. Proceedings of the National Academy of Sciences of USA.
Bergson, H. (1938). Le rire. Librairie Félix Alcan.
Boadella, D. (b.d.) Common Ground and Different Approaches in Psychotherapy Biosynthesis: a Somatic Psychotherapy. International Institute for Biosynthesis. https://www.biosynthesis-institute.com/article_1.htm Fry, W. F. (1994). The biology of humor. W. F. Fry. Humor: International Journal of Humor Research, 7(2), 111–126.
Fry, W. F., & Hader C. (1977). The respiratory components of mirthful laughter, Journal of Biological Psychology, 13, 39–50.
Hoch, E., Niemann, D., von Keller, R., Schneider, M., Preuss, U. W., Hasan, A., & Pogarell, O. (2019). How effective and safe is medical cannabis as a treatment of mental disorders? A systematic review. Eur Arch Psychiatry Clin Neurosci, 269, 87–105. https://doi.org/10.1007/s00406-019-00984-4 Raskin, V. (1985). Semantic Mechanisms of Humor. Dordrecht: D. Reidel P.Co, 284.
Wild, B., Rodden, F. A., Grodd, W., & Ruch, W. (2003). Neaural correlates of laughter and humour. Brain,126, 2121–2138.
References
Amonashvili, Sh. (2007). My smile, where are you? Thoughts in the teacher's room. Khmelnytskyi: Podilsk cultural and educational center named after M. K. Roerich [in Ukrainian].
Attardo, S. (1997). The semantic foundations of cognitive theories of humor. Humor. International Journal of Humor Research, 10(4), 395–420.
Azim, E., Mobbs, Jo. B., Menon, V., & Reiss, A. L. (2005). Sex differences in brain activation elicited by humor. Proceedings of the National Academy of Sciences of USA.
Bergson, H. (1938). Le rire. Librairie Félix Alcan.
Boadella, D. (b.d.) Common Ground and Different Approaches in Psychotherapy Biosynthesis: a Somatic Psychotherapy. International Institute for Biosynthesis. https://www.biosynthesis-institute.com/article_1.htm Chebykin, O. Ya., Ivanova, O. S. (2022). Laughter therapy and the possibilities of its use in the correction of post-traumatic stress states. Science and Education, 3, 73–84 [in Ukrainian].
Fry, W. F. (1994). The biology of humor. W. F. Fry. Humor: International Journal of Humor Research, 7(2), 111–126.
Fry, W. F., & Hader C. (1977). The respiratory components of mirthful laughter, Journal of Biological Psychology, 13, 39–50.
Golozubov, A. V. (2009). Theology of laughter as a phenomenon of Western culture. Exclusive.
Heisinga, J. (1994). Homo ludens. The experience of defining the game element of culture. Foundations [in Ukrainian].
Hoch, E., Niemann, D., von Keller, R., Schneider, M., Preuss, U. W., Hasan, A., & Pogarell, O. (2019). How effective and safe is medical cannabis as a treatment of mental disorders? A systematic review. Eur Arch Psychiatry Clin Neurosci, 269, 87–105. https://doi.org/10.1007/s00406-019-00984-4.
Ivanova, O. S. (2021). Peculiarities of the relationship between stress manifestations and mental states. Habitus: Psychology of personality, 27, 87– 93. https://doi.org/10.32843/26635208.2021.27.14 [in Ukrainian].
Kozintsev A. G. (2008). Anthropology of laughter: on the way to synthesis.
Collection of scientific papers on philosophy and philology, 13, 286 Lucian. (2022). True story. A priori [in Ukrainian].
Raskin, V. (1985). Semantic Mechanisms of Humor. Dordrecht: D. Reidel P.Co, 284.
Sukhomlynskyi, V. O. (1977a). Selected works in five volumes: T. 3. I give my heart to children. Birth of a citizen. A letter to his son. Soviet school [in Ukrainian].
Sukhomlynskyi, V. O. (1977b). Selected works in five volumes: T. 5.
Articles. Soviet school [in Ukrainian].
Wild, B., Rodden, F. A., Grodd, W., & Ruch, W. (2003). Neaural correlates of laughter and humour. Brain,126, 2121–2138.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Олена ІВАНОВА

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.