Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Психологія

Концептуальна модель дистинктивної поведінки особистості

Леся ГАВАЗА — 2024-06-30

В с т у п . Визначено, що сучасне суспільство відзначається різноманітністю індивідуальних особливостей, що проявляються у поведінці особистості. Розкрито, що дистинктивність є видом поведінки, яка характеризується нестереотипністю вчинків, схильністю особистості до проявів індивідуальності та прагненням бути соціально помітним, маючи на меті створити враження, та здобути увагу навколишніх. Запропоновано концептуальну модель дистинктивної поведінки особистості.

М е т о д и . Використано діаграми Ейлера – Венна з метою графічного зображення взаємозв'язку дистинктивної поведінки та норм у певній предметній області.

Р е з у л ь т а т и . Запропоновано дві функціональних залежності для соціальних та особистісних чинників впливу на дистинктивну поведінку. Запроваджено поняття "норм", визначених під "кутом зору" предметної галузі, у якій сформува- лась конкретна норма. Сформульовано дві функціональних залежності для соціальних та особистісних чинників впливу на дистинктивну поведінку. Введено поняття норм, визначених під "кутом зору" предметної галузі R. На рівні соціальної системи гіпотетично поділено форми прояву дистинктивності. Здійснено розгляд теорії оптимальної дистинктивності.

Запропоновано класифікацію поведінкових ознак дистинктивності індивіда як елемента соціальної системи, які було розділено на три групи, та виокремлено основні складники кожної групи.

В и с н о в к и . У процесі теоретичного аналізу наукової літератури було визначено, що дистинктивна поведінка може бути описана як вид поведінки особистості, в основі якої лежить прагнення виявити самобутність, долаючи при цьому соціальні норми, які склалися у певній референтній групі в поточний період.

Ціннісний компонент у структурі мотиваційної сфери особистості військовослужбовця

Уляна ГУЛЯК — 2024-06-30

В с т у п . Сформульовано, що, незважаючи на те, що дослідження мотиваційної сфери особистості вже впродовж тривалого проміжку часу залишається актуальним, на сьогодні констатуємо дефіцит досліджень мотиваційно-ціннісної сфери особистості в контексті бойової діяльності. Проаналізовано сучасні теорії і дослідження мотиваційної сфери особистості, її структури, психологічних особливостей функціонування з метою окреслити ціннісний компонент у структурі мотиваційної сфери особистості військовослужбовця, дати її визначення, прояснити, як цінності впливають на мотивацію військовослужбовця до бойової діяльності.

М е т о д и . Використано теоретичні методи дослідження: аналіз наукових джерел із теми дослідження, системний аналіз, синтез, узагальнення наукових підходів, класифікація та конкретизація системи цінностей, що визначають бойову мотивацію військовослужбовців.

Р е з у л ь т а т и . Виявлено ключову роль цінностей у формуванні мотивації військовослужбовців до бойових дій, виконання повсякденних бойових завдань та бажанні повертатися на поле бою. Мотиваційно-ціннісна сфера є унікальною для кожної особистості та складною структурою, що надихає людину, спонукає і дає сили долати життєві труднощі. Задля визначення мотиваційно-ціннісних детермінант бойової діяльності військовослужбовців проаналізовано характерні ознаки такої діяльності. Сформульовано ключові визначення, що відображають взаємозв՚язок цінностей і мотивації та їх вплив на активність особистості військовослужбовця в умовах бойових дій.

В и с н о в к и . Мотиваційно-ціннісна сфера надає можливість особистості військовослужбовця зіставляти власні потреби та мотиви із засвоєними та усвідомленими цінностями і суспільними нормами, регулює активність. У структурі особистості військовослужбовця мотиваційно-ціннісна сфера характеризує внутрішню готовність до бойової діяльності, а також визначає спрямованість поведінкової активності.

Систематизація та обґрунтування рекреаційних механізмів сміху в системі особистості

Олена ІВАНОВА — 2024-06-30

В с т у п . Представлено теоретико-методологічний аналіз підходів щодо рекреаційних механізмів сміху. Сміх розглянуто як індивідуальну психофізіологічну реакцію на певну непередбачувану ситуацію, що формується на основі емоційно забарвлених особистісних смислів та ціннісних уявлень, виражених у різних проявах радості.

М е т о д и . З огляду на багаторівневість феномену механізми його впливу на особистість проаналізовано в контексті філософського, теологічного, культурологічного, педагогічного, психофізіологічного та психологічного (соціального) підходів. Використано теоретичні методи дослідження: аналіз наукових джерел із теми дослідження, системний аналіз, синтез, узагальнення наукових підходів, класифікацію та конкретизацію механізмів сміху в системі особистості.

Р е з у л ь т а т и . У контексті відновлювальних механізмів сміху досліджено його зв'язок із безпосередньою грою та радістю, що виникає у процесі та супроводжується вивільненням, полегшенням, задоволенням, розслабленням, допомагає вийти за межі буденності. Розкрито, що сміх також є одним зі шляхів звільнення від страхів та душевного напруження. Також доведено, що сміх слугує певним збудником мозкової активності, активізує уяву та фантазію, тобто сприяє творчості.

Обґрунтовано, що сміх є необхідним елементом звільнення від напруження, має відновлювальну та регенераційну дію для фізичного та психоемоційного стану, діє на фізіологічному та гормональному рівнях, активізує лобову, моторну частки, стовбур та кору головного мозку, гіпокамп, таламус та лімбічну систему. Аргуметовано, що під час сміху реалізується спастичний ефект, він впливає на регуляцію дихання, об'єднує тілесне та розумове начало.

В и с н о в к и . Визначено, що сміх як важливий особистісний ресурс взаємодії з іншими людьми відіграє особливу роль у профілактиці та корекції небажаних стресових станів особистості. Виявлено, що це дуже допомагає людині адаптуватися до різних несподіваних ситуацій, адже сміх об'єднує людей, допомагає звільнитися від впливу страхів, тривог і сумнівів і дозволяє проявити справжні якості, закладені від народження, такі як любов, ясність сприйняття, співчуття, радість, ентузіазм, вдячність і мудрість. Сміх може допомогти прийняти правильні рішення та проявити доброту у своїх діях.

Деякі етнокультурні психологічні особливості казахів Республіки Казахстан

Даніяр КІКБАЄВ — 2024-06-30

Наголошено, що об'єктивне розуміння психологічних особливостей особистості неможливе поза етнокультурним контекстом. Водночас зауважено, що культурні процеси постійно змінюються під впливом різних факторів, впливаючи на образ буття і сприйняття дійсності людьми. В огляді розглянуто деякі етнокультурні психологічні особливості казахів Республіки Казахстан у контексті історико-культурних психологічних детермінант і національних стереотипів.

Для досягнення поставлених цілей досліджено питання історичної пам'яті казахського народу, етногенезу, етнічної ідентичності, національної свідомості та національного характеру. Також розглянуто соціальні та культурні явища, що характеризують казахський етнос.

Зокрема, показано, що в менталітеті народу переважають гостинність, повага до старших родичів, красномовство як культ кочівника, толерантність, відкритість. Розкрито, що ці особливості являють собою лише невелику частину казахської культури, яка може варіюватися залежно від регіону, соціального контексту й особливостей кожного представника етносу.

Доведено, що розуміння етнокультурних особливостей казахів, легкість адаптації в казахському середовищі сприяє ефективній міжкультурній взаємодії, комунікації, успішному веденню бізнесу та роботі, взаємоповазі і терпимості. Також підкреслюється необхідність вивчати етнокультурні психологічні особливості казахського етносу після військового вторгнення Росії в Україну, оскільки в умовах нестабільності і глобальних катаклізмів відбуваються динамічні зміни багатьох наведених явищ, зокрема трансформуються критерії та ознаки етнічної ідентичності.

Політико-психологічні особливості осіб – прихильників різних сценаріїв підвищення рівня довіри до влади в умовах війни

Ірина КЛИМЕНКО — 2024-06-30

В с т у п . Наголошено, що через те, що у 2024 році планова зміна влади в Україні через воєнний стан не відбудеться, саме довіра до влади стане основним джерелом забезпечення її легітимності, тому дослідження динаміки та структури політичної довіри, а також особливостей осіб – прихильників різних сценаріїв підвищення рівня довіри до влади, постає питанням, актуальним не лише з теоретичного боку, але і з позиції забезпечення вчасного реагування на запити громадськості для забезпечення стійкості та підтримки внутрішнього потенціалу для боротьби країни з ворогом.

М е т о д и . Було застосовано методи онлайн-опитування респондентів з використанням анкетування та панелі психологічних методик на дослідження рівня політичної участі, цінностей, когнітивної орієнтації (локус контролю), рівня патерналізму у ставленні до інститутів влади. Для аналізу політичного дискурсу в соціальних мережах щодо умов підвищення довіри до влади в умовах війни використовувався контент-аналіз. Виокремлені на його основі шкали пропонувалися для оцінювання нашим досліджуваним.

Р е з у л ь т а т и . Було виокремлено три групи респондентів із різним рівнем довіри до влади: повна недовіра, часткова недовіра та безумовна довіра. Проаналізовано політико-психологічні особливості осіб із різним рівнем довіри до влади, зокрема виявлено відмінності в рівні політичної участі, орієнтації локус контролю, політичних уподобаннях груп із частковою та безумовною підтримкою влади. Проаналізовано умови, які висуваються у дискурсі в соціальних мережах як значущі для підтримки / підвищення довіри до нинішньої влади, а також здійснено аналіз відмінностей значущості тих чи інших умов у наших досліджуваних із різними характеристиками.

В и с н о в к и . Продемонстровано зниження рівня довіри до влади в умовах затягування війни, виокремлено значний перелік нарікань на дії нинішньої влади (збільшення тенденції до авторитаризму, непрозорість у комунікації, недостатні дії щодо боротьби з корупцією, переведення економіки на військові рейки тощо) та відповідний перелік умов, які висувають різні групи задля повернення / підвищення довіри до влади.

Професійна успішність як складник психологічного благополуччя особистості

Ніна ЛИТОВЧЕНКО — 2024-06-30

В с т у п . Актуальність дослідження проблем психологічного благополуччя особистості зумовлена екстремальними обставинами в розвитку людського суспільства, якими є, наприклад, пандемія COVID, локальні війни, а також достатньо високі вимоги до професійних досягнень особистості в суспільстві, що впливають на сучасні тенденції змін соціальної взаємодії.

Мета дослідження полягає у вивченні особистісних предикторів досягнення професійного успіху як складника психологічного благополуччя.

М е т о д и . У дослідженні використано теоретичні методи (аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація, емпіричні, а саме: 1) The scales of psychological well-being К. Ріфф. 2) Шкала оптимізму й активності (АОS) Н. Водоп'янова, М. Штерн; 3) Опитувальник САМОАЛ (А. В. Лазукін, адаптація Н. Ф. Каліної), а також статистичні: кореляційний аналіз за К. Пірсоном (r), статистичний критерій значущості відмінності (U-критерій Манна – Уітні).

Р е з у л ь т а т и . Виявлено що професійно успішні досліджувані відрізняються високою активністю у поєднанні з адаптивністю до нових ситуацій, інтернальністю локусу контролю і високою комунікабельністю. Позитивне світосприймання – важливий атрибут психологічного здоров'я і благополуччя – властиве професійно успішним людям. Оптимізм як позитивна життєва установка в поєднанні з активністю (енергійністю) – це психологічний ресурс стійкості особистості до професійних і життєвих стресів. Визначено достовірно значущі відмінності між групами професійно успішних досліджуваних та контрольною вибіркою за шкалою "орієнтованість у часі" та "спонтанність".

В и с н о в к и . Обґрунтовано, що професійно успішні досліджувані відчуття суб'єктивного благополуччя пов'язують із надійними соціальними зв'язками, хорошим здоров'ям та задоволеністю тією діяльністю, яку вони здійснюють. Доведено, що для досліджуваних контрольної вибірки суб'єктивне відчуття благополуччя пов'язується передусім із відсутністю напруженості в житті, а самоактуалізація є важливим аспектом життєтворення для професійно успішних людей. Аргументовано, що професійно успішні досліджувані задоволені повсякденною діяльністю, розуміють важливість жити тут і зараз, відкриті для нових ідей, можливостей та вражень.

Особливості тривожності серед українських військовослужбовців

Руслан ОСАДЧУК — 2024-06-30

Наголошено, що тривожність серед військових є максимально актуальною проблемою сьогодення, адже військовослужбовці несуть на собі величезну відповідальність; їхня робота пов'язана зі значною небезпекою для життя, фізичними і психічними перевантаженнями. Зрозуміло, що тривалий вплив таких умов може призвести до зростання рівня тривожності, що негативно позначається на характері їхньої діяльності та виконанні службових обов'язків. Саме тому метою статті є огляд останніх наукових досліджень, що стосуються тривожності серед українських військовослужбовців.

Було використано такі методи дослідження, як: аналіз, синтез, порівняння, систематизація і узагальнення психологічних даних з проблеми дослідження.

У результаті проведеного аналізу виявлено, що до початку повномасштабного вторгнення у 2022 році тривожність серед військових була середньою, без значних відмінностей, ураховуючи досвід та час залученості до ООС. Розкрито, що після агресії у 2022 році тривожність зросла, перевищивши рівень, що був під час пандемії COVID-19. Проте визначено, що загалом військовослужбовці-чоловіки мають нижчий рівень тривожності порівняно з військовослужбовцями-жінками, але кількість дітей у військових негативно корелює із тривожністю – чим більше дітей, тим менш тривожними є військовослужбовці. Означено, що добровольці в силах територіальної оборони та ті, хто перебував у резерві, мали нижчий рівень тривожності порівняно з військовослужбовцями регулярної армії, навіть якщо всі вони брали участь у бойових діях. Сформульовано, що військовослужбовці, які готуються до відправлення до зони проведення бойових дій, демонструють середній рівень ситуативної тривожності, а у військовослужбовців, які довго знаходяться в умовах бойових дій, ситуативна тривожність може перерости у особистісну тривожність. Таким чином, визначено, що тривожність ускладнює процес реадаптації військових, впливає на емоційну сферу та порушує регуляцію поведінки, а в деяких випадках вона може призвести до суїцидальної поведінки.

Українськомовна адаптація "шкали нейроцепції психологічної безпеки" (NPSS)

Дарина РОМАНОВСЬКА — 2024-06-30

В с т у п . Актуальність і мета дослідження. Представлено нейроцепцію психологічної безпеки – відносно новий конструкт, який поєднує у собі психологічні та нейронаукові аспекти міжособистісної взаємодії. Його вивчають у межах полівагальної теорії як один із ключових для розуміння природи процесів соціального залучення. Це дослідження має на меті адаптувати українською мовою "Шкалу нейроцепції психологічної безпеки" (NPSS), оригінальна версія якої є валідним та надійним інструментом оцінювання почуття психологічної безпеки в контексті міжособистісної взаємодії.

М е т о д и . У дослідженні взяли участь 96 респондентів з України. Українську версію було отримано за допомогою подвійного перекладу. Для перевірки структури розробленого тесту було використано експлораторний та конфірматорний факторний аналіз. Внутрішню узгодженість субшкал і тесту загалом було оцінено на основі альфи Кронбаха. Для порівняння відповідей респондентів за статтю було розраховано суму балів за шкалами і використано t-тест.

Р е з у л ь т а т и . Виявлено, що загальний показник альфи Кронбаха за "Шкалою нейроцепції психологічної безпеки" становить 0,92. За субшкалою "Соціальна залученість" – 0,91, за субшкалою "Співчуття" – 0,86, за субшкалою "Тілесні відчуття" – 0,92. Сформульовано, що ці результати свідчать про високу внутрішню узгодженість тверджень опитувальника.

У результаті факторного аналізу отримано просту трьохфакторну структуру, яка пояснила 56,9 % загальної дисперсії і за групуванням пунктів виявилась майже ідентичною субшкалам розробників.

В и с н о в к и . Визначено, що українськомовна адаптація "Шкали нейроцепції психологічної безпеки" продемонструвала задовільні психометричні властивості. Переклад окремих пунктів шкали потребує модифікації, проте наявна версія цієї шкали може бути використана для досліджень на україномовній вибірці, а також у практичній діяльності психологів.

Психосемантичні особливості уявлень української, французької та африканської молоді про імперіалізм

Марія СКУЙБИД — 2024-06-30

В с т у п . Наголошено, що сучасна геополітична ситуація, зокрема війна Росії проти України, робить вивчення уявлень молоді про імперіалізм актуальним, адже імперіалізм – багатогранний феномен, який має економічний, культурний та соціально-політичний вплив. Мета дослідження полягає у виявленні та аналізі конструктів, які використовує молодь різних країн для сприйняття Франції та Росії як імперіалістичних держав.

М е т о д и . Було проведено змішане дослідження, що поєднало якісні методи (аналіз інтерв'ю, у яких було використано теорію особистісних конструктів Джорджа Келлі та асоціативний експеримент) зі статистичними методами – регресійний аналіз.

Р е з у л ь т а т и . У результаті якісного аналізу показано, що респонденти використовують різні конструкти для описування Франції та Росії: африканські респонденти найчастіше згадували конструкти, пов'язані з силою та домінуванням, тоді як французькі респонденти зосереджувалися на імперіалізмі та культурних відмінностях. Українські респонденти акцентували увагу на культурних відмінностях та ідеології. Детальний аналіз дозволив виокремити одинадцять конструктів, які було використано в опитувальнику із семантичним диференціалом.

За допомогою регресійного аналізу показано, що для африканських респондентів значущими конструктами для сприйняття Франції у контексті імперіалізму є "Ворожа – Дружня", "Східна – Західна" та "Мілітарна – Пацифістська", а для Росії – "Ворожа – Дружня", "Агресивна – Мирна" та " Дискримінаційна – Дискримінована". У французькій групі для сприйняття Франції значущим є конструкт "Агресивна – Мирна", тоді як для Росії – "Мілітарна – Пацифістська". В українській групі для сприйняття Франції значущими є "Ворожа – Дружня" та "Консервативна – Сучасна", а для Росії – "Агресивна – Мирна" та "Авторитарна – Демократична".

В и с н о в к и . Під час аналізу якісних даних виявлено, що різні групи респондентів мають різні уявлення про імперіалізм Франції та Росії, акцентуючи увагу на культурних, ідеологічних та історичних аспектах. У регресійному аналізі підтверджено значущість конструктів "Ворожа – Дружня", "Агресивна – Мирна" та "Мілітарна – Пацифістська" для сприйняття обох країн.

У підсумку підкреслено важливість культурного та соціального контексту у формуванні геополітичних уявлень.

Взаємозв'язок між психічним здоров'ям та особистісним розвитком у студентської молоді

Лариса ТЕРЛЕЦЬКА — 2024-06-30

В с т у п . Наголошено, що великі навчальні й емоційні навантаження, невизначеність майбутнього можуть негативно впливати на психічний стан студентів, перешкоджаючи їхньому повноцінному розвитку. Мета дослідження: вивчення взаємозв'язку між психічним здоров'ям та особистісним розвитком студентської молоді, що є надзвичайно важливим для розроблення ефективних психологічних програм та стратегій підтримки психічного здоров'я особистості молодої людини.

М е т о д и . Для розв'язання поставлених завдань було використано методи теоретичного й емпіричного дослідження: теоретичні методи – аналіз, класифікація, типи, узагальнення, що дали можливість науково-теоретичного обґрунтування отриманих даних; емпіричні методи – діагностичні (методика "Локус суб'єктивного контролю" Дж. Роттера та Опитувальник "Самооцінка станів тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності"); порівняльний аналіз результатів дослідження; математичні методи опрацювання даних.

Р е з у л ь т а т и . Виявлено, що психічне здоров'я та особистісний розвиток студентів тісно взаємопов'язані та суттєво впливають на їхню академічну успішність, кар'єрні перспективи та загальне благополуччя. Засвідчено, що низький рівень тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності сприяє активній життєвій позиції, прагненню до досягнень, ініціативності та відповідальності.

В и с н о в к и . Визначено особливості психічного здоров'я та особистісного розвитку студентів. Наголошено, що студентський період – це динамічний і перехідний етап життя людини, який характеризується значними психосоціальними змінами, тому психічне здоров'я відіграє критичну роль в особистісному розвитку студентської молоді, впливаючи на успішність навчання, соціальну взаємодію, емоційне благополуччя та здатність до самореалізації.

Асертивність як чинник соціально-психологічної адаптації жінок-мігранток

Ольга ЦИКАЛЕНКО — 2024-06-30

В с т у п . Окреслено, що асертивність вважається значущою властивістю жінки, я визначає її здатність до ефективної паритетної взаємодії з навколишнім соціумом та підтримки психічного здоров'я. У статті представлено дослідження асертивності як чинника соціально-психологічної адаптації українських жінок-мігранток. Дослідження базовано на гіпотезі, що існує позитивний взаємозв'язок між розвитком асертивності та успішністю соціальної і психологічної адаптації жінок-мігранток. Зроблено припущення, що наявність асертивності в таких жінок також пов'язана з їх вищим суб'єктивним благополуччям.

М е т о д и . Для отримання емпіричних даних використано методику "Дослідження рівня асертивності" (В. Каппоні та Т. Новак), Методику соціально-психологічної адаптації К. Роджерса та Р. Даймонда, Опитувальник "PERMA-Profiler" (Butler та Kern). Для аналізу отриманих даних використано статистичний пакет SPSS Statistics версії 26.0 та стандартний пакет програми MS Excel. Описова статистика задіяна для розрахунків середньогрупових, мінімальних та максимальних значень і стандартного відхилення масиву даних. Застосовано також: критерії Колмогорова – Смірнова та Шапіро – Уілка, критерій Краскала – Уолліса для незалежних вибірок, коефіцієнт кореляції Пірсона. Досліджено вибірку з 52 українських жінок віком 19–72 років., які внаслідок російсько-української війни стали мігрантами або опинилась у безпечніших регіонах України як внутрішньо переміщені особи.

Р е з у л ь т а т и . У ході дослідження статистично підтверджено прямі зв'язки асертивності як чинника організації взаємодії жінок-мігранток з представниками незнайомого оточення з ефективністю процесів їх соціально-психологічної адаптації та рівнем суб'єктивного благополуччя.

В и с н о в к и . Підтверджено, що асертивність виступає статистично значущим чинником, що допомагає українським жінкам, які опинились за кордоном внаслідок війни, долати життєві виклики, пов'язані з вимушеною зміною соціального та культурного середовища.

Чинники психологічного благополуччя українських жінок-вимушених мігранток

Ганна ЮРЧИНСЬКА — 2024-06-30

В с т у п . Наголошено, що з початком повномасштабної російсько-української війни чимала частина українських жінок була вимушена залишити Україну. Отже, проблема підтримки їхнього психологічного благополуччя та повернення на терени держави в актуальній ситуації та в майбутньому вивчається як закордонними, так і вітчизняними науковцями. Розглянуто питання визначення чинників психологічного благополуччя, які досліджуються у межах наукової психології і мають значущість практичного характеру. Мета дослідження – виявити й описати особистісні чинники психологічного благополуччя українських жінок – вимушених мігранток.

М е т о д и . Застосовано методи теоретичного аналізу, синтезу, узагальнення, а також низка емпіричних тестових методик.

Р е з у л ь т а т и . Визначено, що міграція – багатоступеневий, розгорнутий у часі процес, що містить безліч психологічних аспектів, супроводжується трансформацією усієї системи соціально-психологічних відносин і призводить до значного напруження психологічних механізмів. Це впливає на загальний рівень психологічного благополуччя мігрантів, яке є і ресурсом, і результатом подолання у них стресу та адаптації до міграції.

Емпірично доведено, що психологічне благополуччя має зв'язок із психологічною ресурсністю, стратегіями копінгу, спрямованими на розв'язання проблеми, вираження емоцій, уникнення інтолерантності до невизначеності.

В и с н о в к и . Досліджено рівень та чинники психологічного благополуччя українських жінок – вимушених мігранток. Зокрема, відзначено внутрішні особистісні чинники: психологічну ресурсність, копінг-стратегії, спрямовані на розв'язання проблеми, відреагування емоцій, а також толерантність до невизначеності. Зроблено висновок про необхідність розроблення та апробацію програми вторинної профілактики стресових станів та підтримки психологічного благополуччя українських жінок у вимушеній міграції.

Політичне лідерство через призму психологічної відповідальності політика

Марко ЯРЕМЧИШИН — 2024-06-30

Наголошено, що лідерство є вагомою частиною соціального буття, а особистість політичного лідера є важливою для діяльності та розвитку суспільства. Досліджено сприйняття концепту відповідальності лідерами, яке є різновидом соціального розвитку та відповідає принципам буття суспільства. Сформульовано, що особистість політичного лідера є доволі вагомою для життєдіяльності суспільства будь-якого соціокультурного середовища, адже саме особистісні особливості суспільно значущого політичного лідера дають відповідь на те, як він реагує на певні виклики, що постають перед ним, оскільки характер його рішень та сприйняття відповідальності відображається у суспільному житті. Визначено, що феномен психологічної відповідальності доволі цікавий саме в контексті особистості лідера, адже ця соціальна роль має значущу особливість, яка проявляється у сукупності особистісно-соціальних навичок індивіда, що спрямовані не тільки на його приватне, індивідуальне існування, а й на публічне – через сукупність взаємодій у соціумі та їхню значущість. Аргументовано, що питання психологічної відповідальності саме в контексті лідерства є недостатньо розкритим, але водночас воно і не втрачає наукової актуальності, тому що розвиток суспільства спонукає до більш глибокого розуміння індивідуальних особливостей кожної окремої особистості, особливо, коли така особистість виконує соціально важливу роль, яка полягає у відображенні цінностей того чи іншого соціального середовища своїми діями та образом, і відповідності очікуванням суспільства. Розкрито, що саме поняття феномену психологічної відповідальності найкраще відображається через соціокультурний аспект та сутність політичного лідерства як атрибуту соціокультурного середовища і його особливостей у політичній сфері різних культур.